Історія флексодруку

Вперше термін «флексографія» був введений в 1952году Комітетом з флексографічного друку при Інституті упаковки (США).

Флексографія (від лат. Flexus - зігнутий і грец. Grapho - малюю, пишу) - це різновид високого друку з використанням гумових або фотополімерних еластичних друкарських форм і швидкосохнущіх малов’язких фарб. Як і в високому друці у флексографії друкуючі елементи разміщуються више від пробільних елементів форми. До 1952года цей спосіб друку називали аніліновим.

Винахідником флексографії можна вважати Карла Хольвего, власника німецької машинобудівної фірми «К. і А. Хольвег ГмбХ», що існує і сьогодні. Спосіб друкування аніліновими барвниками за допомогою еластичних гумових друкованих форм був описаний К. Хольвегом в німецькому патент «Спосіб друкування на паперових мішках», отриманому в 1907 р., і в англійському патенті, отриманому в 1908 р.

Точну дату винаходу флексографії назвати неможливо. Відомо, що ще в середині XIX століття анілінові барвники використовувалися при друкуванні шпалер. Анілін С6Н5NН2 — це дуже отруйна безбарвна малорастворимая у воді рідина. Анілін був вперше синтезований в 1842 р. Миколою Миколайовичем Зініним (1812-1880). На базі цього відкриття виникає і бурхливо розвивається в останній чверті XIX– на початку XX ст. аніліно-фарбова промисловість. Анілінові барвники використовувалися головним чином в текстильній промисловості. Споживання таких барвників становила в 1913 р. 11,9 тис. т. Виробництво їх було зосереджено переважно в Росії, де в тому ж 1913 р. було вироблено близько 8,5 тис. т. З часом поняття «анілінові барвники» було поширено на органічні синтетичні барвники взагалі. Але в даний час це поняття вважається застарілим.

Парпальос Михайло Миколайович
Ведучий спеціаліст компанії "КМН"
A 
© 2008–2018 «КМН», виробник паперової упаковки
та паперових мішків